«АЛЛАТРА Нью-Йорк» організувала громадський захід, присвячений впливу мікро- та нанопластику на тварин і природу

Нью-Йорк, 23 квітня 2026 року — «АЛЛАТРА Нью-Йорк» у партнерстві з Глобальним дослідницьким центром «АЛЛАТРА» провели у приміщенні Civic Hall вечірній громадський захід, під час якого жителі Нью-Йорка зібралися для обговорення наукових питань, налагодження зв’язків та відкритої дискусії. Спікери представили результати останніх досліджень щодо того, як мікро- та нанопластик впливає на навколишній живий світ — від океанічних екосистем і лісів до перелітних птахів та домашніх улюбленців.

В основу презентації було покладено матеріали документального фільму «Нанопластик. Загроза життю» та доповіді «Нанопластик: Системний аналіз ризиків для здоров’я людини, екосистем та навколишнього середовища», опублікованих Глобальним дослідницьким центром «АЛЛАТРА», а також дані інших наукових досліджень.

Що таке пластик і чому він ніколи повністю не зникає?

«Уявіть собі речовину, настільки всепроникну й довговічну, що її виявили в найглибшому місці на Землі — на дні Маріанської западини, майже на 11 кілометрів нижче рівня моря, і в найвищій точці планети — на вершині гори Еверест. Уявіть собі речовину, яка подолала всі океанічні течії, всі гірські хребти і всі біологічні бар'єри. Ця речовина — пластик». Такими словами представниця Громадянської платформи «АЛЛАТРА» Ольга Котик розпочала презентацію, запропонувавши аудиторії уважніше поглянути на те, з чим більшість людей стикається щодня, майже не замислюючись про це.

Відправною точкою для дискусії став стіл, заставлений різноманітними пластиковими предметами: прозорими й непрозорими, твердими й м’якими, міцними й крихкими. Як пояснила спікерка, пластик — це не якийсь один матеріал, а широка категорія синтетичних полімерів, у виробництві яких використовуються тисячі різних хімічних добавок. Проте майже всі види пластику об’єднує одна ключова особливість — надзвичайна стійкість. За даними Агентства США з охорони довкілля, практично кожен шматок коли-небудь виробленого пластику досі існує на планеті, лише в іншій формі.

Далі спікерка розповіла про масштаби та наслідки такої довговічності: «У процесі розпаду лише з одного грама пластику зрештою може утворитися понад квадрильйон частинок нанопластику — це число з п’ятнадцятьма нулями. Згодом ці частинки потрапляють у ґрунт, воду й повітря, і на сьогодні невідомо, як їх звідти вилучити».

Представниця Громадянської платформи «АЛЛАТРА» Ольга Котик виступає на заході «Мікро- та нанопластик: вплив на тварин і природу», організованому командою «АЛЛАТРА» у Манхеттені, Нью-Йорк

Щоб наочно показати проблему, Ольга запросила волонтера із залу для демонстрації експерименту в реальному часі. Усередині скляних стаканів на нитках були підвішені чотири предмети: мідний стрижень, магнієва смужка, голка та дерев'яний сірник. Волонтера попросили по черзі піднести до підвішених предметів спочатку дерев'яну паличку, потім ножиці і, зрештою, пластикову соломинку. Жоден із предметів не зрушив з місця.

Потім предмети потерли об вовняну тканину й знову піднесли до підвішених предметів — результат залишився той самий. Однак, коли об вовну потерли пластикову соломинку й наблизили її до предметів, усі чотири притягнулися до неї. Аудиторія одразу зрозуміла суть ефекту: пластик набув електростатичного заряду. Саме ця властивість, як пояснила Ольга, може допомагати частинкам нанопластику взаємодіяти з живими клітинами та порушувати електричні процеси, що лежать в основі життєдіяльності організму.

Жива природа під загрозою 

Докторка Анастасія Пашигрева, науковиця та представниця Глобального дослідницького центру «АЛЛАТРА», подала результати досліджень щодо біологічного впливу пластику. Вона детально розповіла про вплив мікро- та нанопластику на океанічні екосистеми, дику природу, комах, сільськогосподарських тварин, а також домашніх улюбленців.

Докторка Анастасія Пашигрева, науковиця Глобального дослідницького центру «АЛЛАТРА», виступає на заході «Мікро- та нанопластик: вплив на тварин і природу», організованому командою «АЛЛАТРА» у Манхеттені, Нью-Йорк

Свій виступ вона розпочала з океану — основи морського харчового ланцюга й одного з головних джерел поширення нанопластику в живій природі. Як пояснила докторка Пашигрева, зоопланктон не здатен відрізнити частинки мікропластику від своєї природної їжі, оскільки ці частинки можуть нагадувати фітопланктон за розміром, формою і навіть хімічними сигналами.

Також вона звернула особливу увагу на дослідження 2023 року, проведене Массачусетським університетом в Амхерсті спільно з Китайським океанологічним університетом, яке показало, що коловратки фізично подрібнюють мікропластик і виділяють його вже у вигляді нанопластику, при цьому один організм здатен виробляти до 366 000 наночастинок на день.

«Ми маємо справу не зі статичною проблемою забруднення, — зазначила докторка Пашигрева. — Йдеться про процес, який сам себе посилює».

Відтак забруднення починає стрімко поширюватися по всьому харчовому ланцюгу. Частинки мікропластику було виявлено у 96 % досліджених зразків сардин, у понад 90 % анчоусів, а також у шлунково-кишковому тракті та зябрах 88% досліджуваних риб.

Не менш тривожна ситуація складається і з популяціями птахів. Лише в Північній Америці за останні 50 років зникло близько 3 мільярдів птахів — майже чверть усієї популяції на континенті. Докторка Пашигрева описала випадок, що наочно ілюструє масштаби цієї кризи: «Зі шлунка 90-денного пташеняти світлоногого буревісника вилучили загалом 403 фрагменти пластику. Цей птах ще жодного разу не літав і не контактував з морем. Його погубив пластик, яким батьки годували його від самого моменту вилуплення, сприймаючи його за рибу».

Під дедалі більшим тиском перебувають й запилювачі. Із середини XX століття популяції бджіл у Європі та США скоротилися більш ніж на 30 %. Їхнє зникнення є однією із найсерйозніших екологічних змін сучасної епохи, адже бджоли запилюють близько 75 % сільськогосподарських культур і 90 % дикорослих квіткових рослин.

Секція запитань і відповідей на заході «Мікро- та нанопластик: вплив на тварин і природу», організованому командою «АЛЛАТРА» у Манхеттені, Нью-Йорк

Докторка Пашигрева пояснила, що частинки нанопластику здатні проникати в організм бджоли через кутикулу й усього за три дні досягати головного мозку, спричиняючи помітні порушення пам'яті, просторової орієнтації та навігації. «Коли бджоли втрачають здатність орієнтуватися в просторі, не можуть запам'ятати, де збирали нектар, і не знаходять дорогу назад до вулика, ми втрачаємо не просто бджіл. Ми втрачаємо основу нашої продовольчої системи», — додала вона.

Особливо близькою та особистою для багатьох присутніх виявилася тема домашніх улюбленців. Частинки мікропластику було виявлено в органах понад 70 % обстежених котів і собак, а проведені у США дослідження кормів для домашніх тварин засвідчили значне забруднення пластиком кормів як для котів, так і для собак.

«Ваші улюбленці можуть бути одними з найбільш уразливих живих істот на Землі, — зазначила докторка Пашигрева. — У певному сенсі вони є системою раннього попередження. Коли ми спостерігаємо зростання захворювань щитоподібної залози, онкологічних та репродуктивних порушень у наших улюбленців, нам варто задуматися, про що намагаються сигналізувати їхні організми».

На завершення вона поділилася думкою, яка знайшла глибокий відгук в аудиторії: «Тварини не можуть говорити за себе. Бджоли, які втрачають здатність знаходити дорогу до вулика, не можуть нам розповісти, що з ними відбувається. Пташеня буревісника, шлунок якого наповнений пластиком, не здатне виступити перед законодавцями. Але ми знаємо. А отже, відповідальність лежить на нас».

Наявні рішення та їхні обмеження

Представник Громадянської платформи «АЛЛАТРА» Стівен Кастен порушив тему обмежень деяких найпоширеніших підходів до вирішення проблеми забруднення пластиком. Наприклад, переробка пластику, яку часто подають як головний вихід із ситуації, у деяких випадках може прискорювати його розпад, а не запобігати йому.

«Ми не можемо вирішити цю проблему лише переробкою, — заявив Кастен. — Механічна переробка піддає пластик інтенсивному впливу — нагріванню, тертю та подрібненню, що призводить до його розпаду. Вторинний пластик може виділяти мікрочастинки навіть легше, ніж первинний, а сам процес переробки може генерувати ще більше нанопластику».

Представник Громадянської платформи «АЛЛАТРА» Стівен Кастен виступає на заході «Мікро- та нанопластик: вплив на тварин і природу», організованому командою «АЛЛАТРА» у Манхеттені, Нью-Йорк

Схожий парадокс спостерігається і в спробах очищення океану. За оцінками, в океані вже перебуває близько 200 мільйонів тонн пластику, а в процесі очисних заходів вдається вилучити лише близько 20 000 тонн на рік, тобто менш як 0,01 % від загального обсягу.

Багато систем очищення працюють у поверхневих водах, де особливо висока концентрація планктону, риб’ячої ікри та личинок. Це викликає серйозні занепокоєння, оскільки під часі збирання сміття морські організми також можуть ненавмисно виловлюватися або зазнавати пошкодження. Цей аспект є особливо важливим, адже планктон — основа морських екосистем і продукує понад 50 % кисню на Землі.

Як більш обнадійливий приклад Стівен навів нещодавній запуск Міністерством охорони здоров’я та соціальних служб США програми STOMP, про яку було оголошено 2 квітня 2026 року. У межах цієї ініціативи протягом п’яти років буде інвестовано 144 мільйони доларів у дослідження процесів накопичення, біологічного впливу та можливого виведення мікро- та нанопластику з організму людини. «Це важливий крок у правильному напрямі, — зазначив Стівен, — але це лише початок».

Він підкреслив, що подолання кризи, пов’язаної з мікро- та нанопластиком, потребує скоординованих зусиль світової наукової спільноти та докорінного перегляду підходів до розроблення та впровадження рішень. Наприклад, стандартні терміни затвердження медичних препаратів Управлінням із санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США можуть становити від 10 до 15 років. За таких темпів екосистеми, які й без того перебувають під дедалі більшим навантаженням, можуть просто не витримати.

Секція запитань і відповідей та нетворкінг на заході «Мікро- та нанопластик: вплив на тварин і природу», організованому командою «АЛЛАТРА» у Манхеттені, Нью-Йорк

На завершення доктор Пашигрева звернулася до всіх присутніх із ключовим посланням: «Питання, яким завершується наша презентація, зовсім не риторичне. Можливо, це одне з найнагальніших питань сучасної науки та державної політики: що ми можемо зробити? Ми можемо почати з визнання того, що ця проблема надто важлива, щоб її ігнорувати, і надто серйозна, щоб відкладати вживання заходів».

Питання, яке запам’яталося аудиторії

Вечір завершився тривалою та жвавою сесією запитань і відповідей. Завершальне запитання поставив студент випускного курсу Фордхемського університету Джуліан Флорес. Він запитав спікерів, як би вони пояснили шестирічній дитині важливість кризи, пов’язаної з мікро- та нанопластиком, так, щоб вона справді змогла це зрозуміти.

Секція запитань і відповідей та нетворкінг на заході «Мікро- та нанопластик: вплив на тварин і природу», організованому командою «АЛЛАТРА» у Манхеттені, Нью-Йорк

Ділячись враженнями, Джуліан зазначив, що його до глибини душі зворушила думка про те, що багато з того, що ми любимо сьогодні, може завтра зникнути через забруднення пластиком, а для дітей наші вчинки значать набагато більше, ніж слова. На його думку, приклад, який подають дорослі, зрештою скаже дитині більше, ніж будь-які пояснення.

Контентмейкер Ренді Байчич, який займається темою здоров'я океану і відвідав захід, щоб записати матеріал для своїх каналів, сказав, що цей вечір допоміг йому ширше поглянути на масштабні екологічні наслідки забруднення пластиком.

Нетворкінг на заході «Мікро- та нанопластик: вплив на тварин і природу», організованому командою «АЛЛАТРА» у Манхеттені, Нью-Йорк

«Більша частина моєї роботи пов’язана з океаном, тому сьогодні мені було особливо цікаво дізнатися про інші сфери. Почути наживо від людини, глибоко зануреної в ці дослідження, про ліс і про те, як у ньому все взаємопов’язано, як страждають птахи, бджоли, і як усе це переплітається одне з одним, — це буквально перевернуло моє уявлення про масштаби проблеми».

Найбільше його вразив економічний аспект кризи, пов'язаної зі скороченням популяції бджіл: «Якщо бджоли страждають, збитки для нашої економіки становлять 500 мільярдів доларів, а про такі речі зазвичай навіть не замислюєшся».

Йоханн Хохтіалік, який прибув до Нью-Йорка з карибської острівної держави Гренада, щоб виступити в ООН, говорив про цю проблему з явним акцентом на її невідкладність.

Нетворкінг на заході «Мікро- та нанопластик: вплив на тварин і природу», організованому командою «АЛЛАТРА» у Манхеттені, Нью-Йорк

«Глобальна проблема, пов’язана з мікро- та нанопластиком, потребує невідкладного пошуку рішень». Однією з головних перешкод він назвав розрив між тим, що відомо науці, та рівнем поінформованості суспільства: «Наукові дані поки що не доходять до людей тією мірою, яка необхідна, щоб світ нарешті прокинувся і тверезо подивився на те, що відбувається».

Цей вечір залишив у нього відчуття надії: «Перший крок до вирішення будь-якої проблеми — її усвідомлення. Якщо проблема існує, спочатку потрібно її усвідомити. А потім вже з’явиться і рішення».

Нетворкінг на заході «Мікро- та нанопластик: вплив на тварин і природу», організованому командою «АЛЛАТРА» у Манхеттені, Нью-Йорк

«АЛЛАТРА» висловлює щиру подяку Civic Hall за можливість провести цей захід на їхній локації та за участь в його організації. Їхня незмінна підтримка діалогу з питань екології та громадського здоров’я свідчить про глибоку відданість принципам громадянської залученості та добробуту суспільства.

Про Civic Hall

Civic Hall — це ультрасучасний центр, розташований на Юніон-сквер у місті Нью-Йорк. Його засновано на простій ідеї — об’єднання людей навколо можливостей розвитку, співпраці та консолідації суспільства.

На сьогодні Civic Hall керується метою розкриття потенціалу можливостей у просторі, настільки ж різноманітному, як і місто, в якому він розташований. Civic Hall надає свої зали для найрізноманітніших заходів — від освітніх програм і підтримки стартапів до організації художніх виставок та весільних прийомів.

Про «АЛЛАТРА»

«АЛЛАТРА» — це міжнародна громадянська платформа з дослідницьким центром у США (Глобальний дослідницький центр «АЛЛАТРА»), що займається комплексним аналізом кліматичних і екологічних змін, вивченням впливу мікро- та нанопластику, а також сприянням міжкультурній співпраці та захистом основних прав і свобод людини.

На знак визнання відданості справі охорони довкілля та всіх творінь, 2024 року «АЛЛАТРА» була удостоєна апостольського благословення Його Святості Папи Франциска. У 2025 році Його Святість Папа Лев XIV також дарував апостольське благословення президентці «АЛЛАТРА» та всім її волонтерам.

Контактна адреса для ЗМІ: [email protected]