Реальна (стаціонарна) частинка По

РЕАЛЬНА (СТАЦІОНАРНА) ЧАСТИНКА ПО ‒ фундаментальна «неподільна частинка» (точніше нематеріальна польова структура), що знаходиться у центрі просторового куба езоосмічної комірки. Реальна частинка По являє собою високу концентрацію септонів у найменшій ділянці простору ‒ у центрі езоосмічної комірки. Вона названа «реальною» або «стаціонарною» через унікальність свого положення, функцій і характеристик (на відміну від ФАНТОМНИХ ЧАСТИНОК ПО, із яких складаються всі елементарні частинки Всесвіту). Реальна частинка По ‒ це єдина фундаментальна основоположна «частинка» матеріального світу, яка постійно і незмінно перебуває в стаціонарному (відносно нерухомому) стані в своїй езоосмічній комірці. У кожній езоосмічній комірці знаходиться одна реальна частинка По. Немає жодної езоосмічної комірки, в якій би не було цієї частинки. Кожна реальна частинка По в межах своєї езоосмічної комірки виконує «керівну» роль у «коригуванні» руху і часткового перерозподілу внутрішнього потенціалу фантомних частинок По, що проходять через цю комірку. Вона зчитує інформацію і вилучає, як правило, 10% внутрішнього потенціалу з фантомної частинки По, що проходить. Причому, реальна частинка По отримує всю інформацію про елементарну частинку та її рух, зчитуючи її з першої (головної) фантомної частинки По, що проходить через цю клітинку і що входить до складу даної елементарної частинки.


 

«Реальною» ця частинка По названа тому, що саме ця стаціонарна «частинка» (у значенні нематеріальної польової структури) стабільно існує в матеріальному світі, у порівнянні з усіма його тимчасовими об'єктами і явищами, що складаються з фантомних частинок По. Вона є «інформаційним перерозподільником» і «поглиначем» енергії (сили Аллата, за рахунок якої існує весь матеріальний світ). Важливо відзначити, що ніколи, за жодних умов і обставин реальна частинка По не може зіткнутися з фантомною частинкою По. Навіть якщо в езоосмічній комірці відбувається зіткнення двох фантомних частинок По, то реальна частинка По лише поглинає викид енергії від цього зіткнення двох частинок і перерозподіляє їхню інформацію, але сама залишається непохитною, тобто відносно нерухомою в центрі езоосмічної комірки. Ніщо в цьому світі, жодна його руйнівна сила не може похитнути і порушити ряд реальних (стаціонарних) частинок По, що знаходяться в точно заданому положенні в езоосмічній решітці. 


 

Простий приклад. Руйнівна сила термоядерного вибуху грунтована на використанні енергії реакції ядерного синтезу (наприклад, синтезу одного ядра атома гелію і двох ядер атомів дейтерію), при якому виділяється колосальна кількість енергії. Але якщо у видимому світі тривимірного виміру в результаті цього синтезу можна спостерігати вибух величезної потужності, то в мікросвіті поглибленої квантової фізики на рівні первинних процесів, що відбуваються в езоосмічній решітці, зокрема в кожній відповідній езоосмічній комірці, спостерігатиметься всього лише процес зіткнення двох фантомних частинок По, більш активний перерозподіл їхнього внутрішнього потенціалу, тобто передача більшої енергії та інформації реальній частинці По і подальший перерозподіл отриманої енергії та інформації на систему реальних частинок По в езоосмічній решітці.


 

Асоціативно такий процес можна порівняти з тим, як спостерігач бачить на екрані комп'ютера досить реалістичний вибух з руйнівними наслідками. Однак на рівні пікселів матриці дисплея монітора в той же час відбуватиметься лише планомірна, запрограмована передача інформації про зображення і перерозподіл енергії, завдяки якій ця картинка буде видимою на екрані для спостерігача (примітка: більш докладний приклад з пікселями див. у книзі «АллатРа», стор.220). Цей асоціативний приклад наочно демонструє відмінність у видимих і невидимих процесах, що становлять суть одного і того ж явища.


 

о ж, на рівні мікросвіту ‒ реальних частинок По і фантомних частинок По в езоосмічній решітці відбувається всього лише передача енергії та інформації, а на рівні об'єктів макросвіту, які складаються з фантомних частинок По, ‒ як видимі, так і невидимі зміни. Знаючи функції фантомних і стаціонарних частинок По, їхню роботу, можна зрозуміти, звідки з'являється енергія, куди зникає і як вона перерозподіляється в матеріальному світі.


 

Існують певні закономірності щодо реальної (стаціонарної) частинки По:

• Реальна частинка По стабільна, вона ніколи і нікуди не зникає, поки існує матеріальний світ.

• Кількість реальних частинок По у Всесвіті завжди постійна, оскільки реальні частинки По є невід'ємною частиною езоосмічної решітки.

• Реальна частинка По не може бути розщеплена або знищена жодною силою, що виходить від системи матеріального світу.


 

Простий приклад із більярдною кулею. Що спостерігає людина під час гри в більярд? Її увага зосереджена на кулі, її русі, її гальмуванні по сукну більярдного столу і зупинці. Але звідки з'являється енергія, яка змушує кулю рухатися та брати участь у подальших діях, і куди потім вона зникає, змушуючи кулю зупинятися? Все, що може логічно «простежити» гравець, це такі стадії: поява думки ‒ передача імпульсу на м'яз руки ‒ передача енергії на кий ‒ передача енергії з кия на кулю ‒ рух кулі ‒ її гальмування, зупинка, через тертя об сукно і загасання переданого імпульсу. А якщо гравець ще й прихильник класичної фізики, то ним буде врахований закон збереження механічної енергії, закон збереження імпульсу, молекулярні взаємодії, вплив гравітаційних сил тощо. Однак що насправді відбувається з погляду квантової фізики? Що в невидимому світі сприяє появі самої думки та як після загасання імпульсу об'єкта видимого світу (кулі) відбувається поглинання і перерозподіл енергії та інформації в квантовому світі? На ці питання і відповідає СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА, яка дає докладні знання про езоосмічну решітку, про септонне поле, про функціонування реальних та фантомних частинок По.


 

В одному з найбільших давньокитайських філософських трактатів «Гуань-цзи», що поєднує тексти творів різних авторів (IV-III ст. до н.е.), ‒ субстанціальна «заповненість» і впорядкованість універсуму підкреслюється визначенням простору і часу словосполученням «чжоу хе» («час і [просторова] узгодженість»). Цікаво, що ієрогліф «хе» (з'єднання) має на увазі «шість сполук» («лю хе») ‒ формулу взаємної скоординованості трансформацій («хуа») світових субстанцій у просторі («чотири сторони світу, верх і низ»). Поняття «чжоу хе» тут визначається як деяка «сіть», що уловлює Небо і Землю, які, в свою чергу, є «сіттю» для «темряви речей».


Література: Лисевич І.С. Літературна думка Китаю на рубежі давнини і середніх віків. – М.: Наука, 1979; Кобзєв А.І. Вчення Ван Янміна і класична китайська філософія. – М.: Наука ГРСЛ, 1983; Єремеєв В.Є. Про давньокитайську просторово-тимчасову модель світу // 20-а НК СДК. Ч. 1. – М., 1989; Китайська філософія. Енциклопедичний словник. Гол. ред. Титаренко М.Л. – М., 2009.


Назад Вперед

Зміст