Перевірка відомих формул і реакцій

Завдяки знанням СПОКОНВІЧНОЇ ФІЗИКИ АЛЛАТРА нині існує можливість перевірити доступним і легким способом різні реакції та формули, не вдаючись до дорогих експериментів, в принципі так само, як ці обчислення робили і в глибоку давнину. Маючи ці відомості, можна прорахувати будь-яку реакцію, наприклад, того ж ядерного розпаду або синтезу, виявити невідповідності та знайти правильне рішення. Наведемо доступний і зрозумілий приклад такого розрахунку, використовуючи знання про кількісний склад фантомних частинок По у відомих нині елементарних частинках.


 

Спочатку зробимо невеликий екскурс в ази сучасної ядерної фізики. Внаслідок розвитку сучасної науки, було отримано безліч непрямих доказів складності структури атомного ядра, а також з'явилося розуміння спільності структурних елементів усіх відомих атомів. Ядро атома виявилося досить міцним, надійно екранованим від зовнішніх впливів електронною оболонкою атома. З'ясувалося, що тиск до тисяч атмосфер лише в слабкому ступені деформує зовнішні електронні оболонки. А нагрівання до декількох тисяч градусів призводить лише до часткової іонізації атома. Така ж часткова іонізація спостерігається в електричному розряді при напруженнях у десятки і сотні тисяч вольт. Видиме випромінювання впливає лише на зовнішні електрони. Навіть жорсткіші рентгенівські промені, впливаючи на електрони внутрішніх оболонок, мають енергію кванта, як правило, недостатню, щоб впливати на ядро.

(Література: Зисман Г.А., Тодес О.М. Курс загальної фізики. Том III. Оптика. Фізика атомів і молекул. Фізика атомного ядра і мікрочастинок (4-е видання). М: Наука, 1970).

Для того, щоб з'ясувати структуру ядра, так би мовити «заглянути» всередину атома, потрібно було застосувати більш ефективні методи сильного впливу. Було знайдено рішення бомбардувати ядра такими частинками, які, з одного боку, були б досить малими для того, щоб проникати в ядро, а з іншого боку, мали досить велику енергією для розщеплення ядра. Відкриття радіоактивності, отримання продуктів радіоактивного розпаду допомогло знайти такі частинки, які отримали назву альфа-частинок. Згідно з офіційною історією, вперше штучна ядерна реакція (штучне перетворення ядер) була здійснена в 1919 році британським фізиком Ернстом Резерфордом в процесі бомбардування ядра азоту альфа-частинками (позитивно зарядженими частинками, які утворені двома протонами і двома нейтронами, тобто ядром атома гелія-4). В результаті зіткнення частинок ядерна реакція відбувалася за наступною схемою:


 

На прикладі цієї реакції далі детально і розглянемо процес розгорнутого обчислення кількості фантомних частинок По в ядрах атомів. Завдяки обчисленню кількості фантомних частинок По можливо в тому числі і точно перевірити результати будь-якої ядерної реакції і в цілому прорахувати результати будь-яких ядерних перетворень.


 

Ядерна реакція – це процес, в якому ядра атомів зазнають перетворення в результаті їх взаємодії з елементарними частинками, ядрами інших атомів (під атомом в даному випадку розуміють найменшу частину хімічного елемента). Вони супроводжуються корпускулярним і електромагнітним випромінюванням. Сума зарядів і масових чисел вихідного материнського ядра та частинки, що вступають з ними у взаємодію, дорівнює сумі зарядів і масових чисел новоутвореного ядра та частинок, що виникають в результаті реакції. У природі ядерні реакції виникають при особливих умовах. Наприклад, згідно з сучасними уявленнями, термоядерні реакції можуть природно протікати в надрах зірок і здійснюватися при температурі в кілька мільйонів градусів. На Землі ядерні реакції часто відбуваються в атмосфері та літосфері внаслідок космічного опромінення й активності ядерно-активних частинок у верхніх оболонках Землі (термосфері і екзосфері).

Сучасні штучні ядерні реакції, що здійснюються людиною, виробляються за допомогою спеціальної апаратури. Наприклад, деякі установки (ті ж прискорювачі часток) дозволяють здійснювати так зване «бомбардування» ядер одних елементів ядрами інших елементів або швидкими елементарними частинками. У такий спосіб виявляються зміни, що відбуваються в ядрах, і елементарні частинки, що виникають внаслідок цього процесу. Результати ядерних перетворень записують у спеціальні формули, в яких позначають, ядра яких атомів брали участь в реакції і які ядра утворилися внаслідок реакції.

Література: Широков Ю.М., Юдін Н.П. Ядерна фізика (2-е вид.). М.: Наука, 1980; Заборенко К. Б. Метод радіоактивних індикаторів у хімії: навчальний посібник для хім. спец. вузів - М.: Вища школа., 1964; Mlađenović, Milorad. The History of Early Nuclear Physics (1896-1931). World Scientific, 1992.


Назад Вперед

Зміст