Нейтрино

У сучасній фізиці цю елементарну частинку іменують нейтрино (італійське слово «neutrino», зменшувальне від «neutrone» — «нейтрон»). Офіційно гіпотетичне існування цієї частинки було запропоновано Вольфгангом Паулі в 1930 році. Вчений, намагаючись пояснити уявне порушення законів збереження енергії і моменту кількості руху в процесах бета-розпаду атомних ядер, як «крайнього засобу», який пояснює цей процес, висунув гіпотезу про існування деякої частинки, що слабо взаємодіє . Видатний італійський фізик Енріко Фермі (Enrico Fermi; 1901 ‒ 1954) на підставі цієї ідеї побудував теорію бета-розпаду, суть якої полягала в тому, що крім електрона при бета-розпаді випускається ще й невідома науці елементарна частинка. Він і назвав дану частинку — нейтрино. Експериментально підтвердити існування нейтрино вдалося лише у 1956 році.


 

Нейтрино називають «примарною частинкою». На сьогодні офіційній науці відомо не так багато про цю унікальну частинку, втім, як і про те, що вона насправді собою являє. Вважається, що виявити нейтрино вкрай важко, для цього необхідне створення відповідних умов, наявність спеціального обладнання, дорогих речовин і так далі. Відомо, що нейтрино створюються і руйнуються у результаті розпаду частинок, в яких задіяна слабка ядерна взаємодія. Нейтрино надзвичайно слабо взаємодіє із речовиною та відрізняється високою проникаючою здатністю. Вважають, що ця частинка випускається при перетвореннях атомних ядер і розпадах елементарних частинок у надрах Землі та її атмосфері, усередині Сонця, в інших зірках тощо. У лабораторних умовах джерелами нейтрино є ядерні реактори і прискорювачі заряджених частинок. За припущеннями вчених потужний потік нейтрино пронизує весь космос. Близько ста трильйонів цих частинок пронизує кожну людину щомиті. Сьогодні нейтрино розглядається як перспективний інструмент для дослідження космічних об'єктів (у тому числі Землі, Сонця), як можливість отримання точної та своєчасної інформації і це з успіхом підтвердили вчені ALLATRA SCIENCE.


 

НАСПРАВДІ НЕЙТРИНО є також, як і фотон, однією з найменших і найпоширеніших елементарних частинок у Всесвіті. Нейтрино складається з 5-ти фантомних частинок По, де дві фантомні частинки По з'єднані через аллатівську фантомну частинку По з двома іншими фантомними частинками По.


 

Варто звернути увагу на наступний факт, що пов'язан із силовою частинкою ‒ аллатівською фантомною частинкою По. У складі фотона-3 вона з'єднує по одній фантомної частинці По, завдяки чому ця елементарна частинка проявляє більш грубу силову взаємодію в матеріальному світі. У складі нейтрино аллатівська фантомна частинка По з'єднує по дві фантомні частинки По, завдяки чому ця елементарна частинка в матеріальному світі проявляє більш тонку взаємодію.


 

Відмітною особливістю нейтрино є всепроникаючий ефект, внаслідок того, що вона вкрай слабо взаємодіє з речовиною. Основна її функція полягає в перенесенні «внутрішньої інформації» про об'єкти. Але на відміну від фотона вона не руйнує елементарні частинки, з яких складається цей об'єкт. Проходячи крізь об'єкт, нейтрино всього лише зчитує інформацію з головних фантомних частинок По елементарних частинок, з яких складається даний об'єкт (подібно до того, як зчитує інформацію реальна частинка По). Таким чином, потік нейтрино стає носієм інформації про внутрішню будову і стан об'єктів та явищ, на відміну від потоків фотонів, які в основному несуть інформацію про зовнішній стан об'єктів або явищ. Нейтрино несе в собі інформацію про внутрішню будову та стан тієї матерії, з якої вивільняється (тобто виходить зі складу складних елементарних частинок), а також частково несе інформацію про матерію, через яку проходить. В останньому випадку нейтрино здійснює інформаційний обмін із головними фантомними частинками По елементарних частинок, які входять до складу об'єкта.


 

Нейтрино може існувати в декількох станах, але на відміну від фотона, при цьому у неї не буде змінюватися кількісний склад фантомних частинок По (він завжди буде зберігатися незмінним ‒ 5 фантомних частинок По). Нейтрино може переходити з одного стану в інший, залежно від того, чи входить вона до складу складної елементарної частинки, або існує сама по собі. В останньому випадку їй також властиві різні стани, виходячи з того, чи є вона на даний момент переносником інформації або не несе інформаційного навантаження про інші об'єкти. Якщо нейтрино на даний момент є переносником інформації ‒ її можна виявити і зафіксувати в тривимірному вимірі.


 

Нейтрино ‒ це особлива елементарна частинка. Завдяки своїй всепроникній властивості потоки нейтрино пронизують Землю, Сонце, космічний простір, інші об'єкти космосу і є носіями унікальної інформації про стан цих об'єктів. Останні дослідження в галузі фізики елементарних частинок, нейтринної геофізики і нейтринної астрофізики, виконані робочою групою вчених Міжнародного громадського руху «АЛЛАТРА», відкривають ширші можливості для перспективних фундаментальних та прикладних досліджень. У процесі вивчення виявляється істотна роль космічних факторів на активізацію внутрішньої динаміки Землі... Завдяки знанням СПОКОНВІЧНОЇ ФІЗИКИ АЛЛАТРА з'явилася можливість не тільки фундаментально вивчити поведінку нейтрино, що виходять з надр Землі і власного септонного поля Землі, обчислити певні взаємозв'язки, але й розробити нові методи прогнозування виверження вулканів, більш детально вивчити сучасні магматичні формації геодинамічних обставин. Більше того, з'явилася також можливість безпосередньо впливати на ці процеси за допомогою кліматичного і вулканічного геоінжинірингу.


 

Завдяки СПОКОНВІЧНІЙ ФІЗИЦІ АЛЛАТРА, сьогодні можна впевнено заявити, що контролювати природні процеси вже цілком реально.
(Примітка: детальніше див. у доповіді «Про проблеми та наслідки глобальної зміни клімату на Землі. Ефективні шляхи вирішення цих проблем» ‒ http://allatra.org/ru/reports/o-problemah-i-posledstvijah-globalnogo-izmenenija-klimata-na-zemle).


Назад Вперед

Зміст