Асоціативні приклади процесу езоосмоса, передачі і розподілу енергії та інформації

Весь цей рух у мікросвіті, процес езоосмоса, а також перетворення, що відбуваються на рівні езоосмічної решітки (впливу реальних частинок По на фантомні частинки По), можна образно пояснити на асоціативних прикладах, зрозумілих для більшості людей сучасної цивілізації. Уявіть, що ви спостерігач, що знаходиться на космічній станції, який веде спостереження за певним транспортним вузлом залізничного сполучення на Землі. Спочатку ви бачите просто крапку. При наближенні даного об'єкту за допомогою оптичної апаратури точка перетворюється у безліч смужок. А при багаторазовому збільшенні ви вже бачите скупчення різних поїздів, кожен із яких знаходиться на своїй залізничній колії, зі своєю кількістю вагонів тощо.


 

Якщо провести асоціативну паралель із будовою елементарної частинки, то кожен рухомий склад із причіпними вагонами в цілому являє собою певну елементарну частинку. Кількість вагонів у ньому ‒ це кількість фантомних частинок По, що складають дану елементарну частинку. Судячи із зовнішнього вигляду, потяги для спостерігача однакові ‒ з універсальними критими вагонами. Однак наповнення вагонів кожного потяга може бути різне: люди, тварини, щебінь, вугілля, нафта, кислота, луг тощо. Це асоціативно подібно до того, як різні зв'язки фантомних частинок По, наповнені різним внутрішнім потенціалом, входять до складу «живої» і «неживої» матерії, природних явищ. Наприклад, являють собою електрон чи іншу елементарну частинку, що входить до складу об'єктів мікросвіту, що, у свою чергу, утворюють частину будови людини, тварини, трави, води, планети Земля, далеких зірок тощо. Внутрішній потенціал (енергія та інформація) кожної частинки По ‒ це в нашому асоціативному порівнянні є внутрішнє наповнення кожного вагона потяга, яке недоступне погляду спостерігача. Порожніх вагонів тут не буває! З вигляду вагони різних потягів однакові, але кожен потяг перевозить свій вантаж.


 

Рейкові шляхи, локомотиви, машиністи ‒ все це умовно є різного роду інформація, яка в сукупності і визначає різноманітність матерії, напрямок її руху, перетворення, хід подальших подій тощо. Реальна (стаціонарна) частинка По в езоосмічній комірці ‒ це одночасно і дільничний диспетчер потягу, і митник на своїй ділянці (диспетчерському колі), де власне септонне поле реальної частинки По є своєрідною митною зоною. Цей управитель не тільки одноосібно керує рухом потягів і забезпечує систему диспетчерського контролю на своїй ділянці (в езоосмічній комірці), але й вилучає з кожного потяга, що проходить на його ділянці, своєрідну «плату» (данину, як збирач податків на миті) за провезення будь-якого вантажу. Тобто реальна частинка По вилучає 10% внутрішнього потенціалу з кожної фантомної частинки По, що проходить через цю езоосмічну комірку.


 

Диспетчер «зчитує» із локомотива (першої головної фантомної частинки По) всю інформацію про потяг, що проходить: довжина потяга, наповнення його вагонів, маршрут руху тощо. Всі потяги, що проходять через ділянку (езоосмічну комірку), йдуть без зупинки, в об'їзд самого диспетчерського пункту (станції), такого своєрідного «ситуаційного центру» (реальної частинки По). Таким чином, максимально наближаючись до нього, вони платять данину «на відстані», проходячи через митну зону (власне септонне поле реальної частинки По). При цьому диспетчер може знижувати або збільшувати швидкість потяга на цій ділянці проходження, вилучати меншу чи більшу частину вантажу (10% і більше відсотків внутрішнього потенціалу, залежно від ситуації) тощо. А в особливих випадках, коли в потяга є «дипломатичний вагон» (силова аллатовська фантомна частинка По) ‒ доводиться залишатися байдужим до проходження такого специфічного вагона, який має статус недоторканності.


 

Кожен диспетчер (за погодженням зі своєю системою диспетчерів) на своїй ділянці може контролювати, регулювати рух потягів, у тому числі здійснювати переведення стрілок, змінюючи напрямок руху всього складу в інший бік. Диспетчер практично миттєво ділиться отриманими відомостями і частиною вилученого «вантажу» з іншими диспетчерами системи. Якщо врахувати, що інформація та енергія між реальними частинками По передається миттєво в їхньму загальному септонному полі, то можна зрозуміти, яким чином система реальних частинок По (система Тваринного розуму) контролює матеріальний світ, може впливати на нього, змінювати характеристики матерії, перенаправляти вектор дії сили тощо.


 


 

Рух потягів по цій залізничній мережі не зовсім звичний для спостерігача, що знаходиться на космічній станції. Кожен потяг на кордонах між диспетчерськими ділянками проходить своєрідний невидимий тунель нульової товщини, щось на кшталт тонкого туману (езоосмічну мембрану). Причому, для спостерігача з космічної станції рух потяга на Землі (при перетині кордону диспетчерських дільниць) виглядатиме як безперервний. Насправді кожен вагон потяга, проходячи цю «розмежувальну лінію» між ділянками, зникатиме з однієї ділянки, а потім знову з'являтиметься на іншій ділянці (в іншій езоосмічній комірці). Іноді потяг може рухатися зовсім непередбачувано для спостерігача, те саме що ефект миттєвої «телепортації»: залишаючи одну ділянку, він може зникнути на його кордоні та моментально з'явитися на іншій ділянці, розташованій за тисячі кілометрів від первісної. Причому управляти потягом може вже інший машиніст із іншим планом маршруту, а потяг, що заправлений новим паливом, може вже рухатися по нових рейках, в іншому напрямку руху (нова інформація), перевозячи у вагонах новий вантаж тощо.


 

Більше того, якщо на одну й ту ж диспетчерську ділянку одночасно заїхали два потяги і відбулося їхнє зіткнення (зіштовхнулися дві фантомні частинки По в езоосмічній комірці під впливом власного септонного поля реальної частинки По), то одні складові частини даних потягів можуть назавжди зникнути на кордоні цієї ділянки (у езоосмічній мембрані), а інші ‒ можуть вийти на іншій ділянці в абсолютно іншій якості (в іншому поєднанні з іншими фантомними частинками По) і рухатися в нових напрямках, із новим вантажем (зміненим внутрішнім потенціалом) тощо. (У світі мікросвіту все залежить від інформації і від енергії, отриманих при езоосмічному поштовху, тобто процесі езоосмосу). Наприклад, замість двох потягів, які везли у своїх довгих складах один ‒ зерно, інший ‒ нафту, після їхнього зіткнення і проходження кордону (езоосмічної мембрани) на інших ділянках з'явиться, наприклад, п'ять потягів із малою кількістю вагонів, кожен із яких їхатиме по своїх нових рейках і везтиме новий вантаж, наприклад, один ‒ людей, інший ‒ вугілля, третій ‒ кислоту тощо. Причому, цей процес для спостерігача відбувається миттєво. Таким чином, у цій залізничній мережі можна спостерігати зовсім різні випадки, які на перший погляд для спостерігача виглядатимуть хаотично і незрозуміло, хоча насправді все буде існувати за строго певною програмою, в якій має місце «обмежена багатоваріабельність».


 


 

У мікросвіті відбувається дивовижний феномен: одна й та ж елементарна частинка, що складається зі зв'язки фантомних частинок По, бере участь у різних процесах, але її внутрішній потенціал може змінюватися в залежності від процесів, в яких вона бере участь в цей момент. Питання: де і як здійснюється ця дія на рівні езоосмічної решітки? Повернемося до нашого асоціативного прикладу з потягом та вагонами. У момент зникнення вагонів потягу на кордоні ділянок із ними відбувається дуже важливе перетворення. Уявіть, що тепер ви спостерігач, що знаходиться біля залізничного переїзду на кордоні двох адміністративних районів. До переїзду на малій швидкості під'їжджає потяг із критими вагонами, в яких знаходиться, наприклад, зерно. На переїзді потяг немов проїжджає крізь тонкий туман або короткий тунель, а виїжджає з нього вже на зовсім іншій швидкості, його веде інший машиніст і вагони заповнені не зерном, а людьми. Що ж сталося?


 

Якби у спостерігача була можливість заглянути всередину цього тунелю (езоосмічної мембрани), то він би побачив процес невластивий його звичному світу. Зважаючи на наш асоціативний приклад, сам вагон застиг би поза часом, а все, що в ньому знаходилося, було або доповнено, або повністю змінено на інший вміст (зміна внутрішнього потенціалу: енергії та інформації). Тобто потяг залишився той же (наприклад, електрон той же), але змінився його вміст (внутрішній потенціал фантомних частинок По). Іншими словами, у наданому земному, асоціативному прикладі, спостерігач би побачив якісно інший (безкрайній) світ, в якому б застиглий у часі вагон обслуговувався, немов на перевантажувальній, сортувальній станції ‒ терміналі, на якій проводилося б вивантаження старого вантажу, навантаження нового вантажу у вагон, заміна машиніста, дозаправка паливом, оформлення перевізних документів (нова чи підкоригована інформація) тощо. Тобто в цілому при перетині кордону ділянки (езоосмічної мембрани) у прискореному режимі відбувалося б розформування старого вантажного потягу і формування нового рухомого складу з підбіркою вагонів і їхнього вмісту, екіпірування потяга, збір комплексної інформації про прохід вагонів, вантажу, зміна інформації у зв'язку з новими умовами, підготовка даних для оперативного планування, зміна маршруту, дозаправка паливом тощо.


 

Зміна внутрішнього потенціалу фантомних частинок По ‒ це унікальне явище, яке надає квантовій системі елементарної частинки (що складається із з'єднання фантомних частинок По) нову якість,  змінює її внутрішній стан, задає абсолютно нову програму дії, хід розвитку подій тощо. Наприклад, розглянемо спрощену схему частини «життя» електрона, який складається з 13 фантомних частинок По (примітка: детальніше див. далі по доповіді). Спочатку цей електрон перебував, наприклад, в атомі азоту, який, у свою чергу, входив до складу мінерального добрива грунту. Потім азот потрапив через кореневу систему, наприклад, в паросток пшениці і став компонентом, що входять до білка, а точніше в клейковину (глютен), цієї рослини. Росток пшениці виріс, став колосом. Прийшов час, люди зібрали урожай, обробили колосся, перемололи зерно на борошно, замісити тісто, спекли хліб. Тобто спочатку азот, що знаходиться в білку клейковини, увійшов до хімічного складу борошна, потім тіста, потім став складовою частиною хліба. Людина з'їла хліб для поповнення своїх запасів енергії, підтримки життєдіяльності організму, що розвивається за своєю інформаційною програмою. Азот, що перебував у складі білка клейковини, та є складовою частиною хліба, надійшов як поживна речовина в організм людини, тобто знову потрапив у зовсім інше хімічне середовище, де під впливом різних сил біохімічних реакцій відбулася трансформація речовини, до складу якої він входив. Припустимо, білок, до складу якого входив даний атом азоту, не був засвоєний організмом. Він був виведений із цієї системи вже у складі продуктів життєдіяльності людини, потрапив назад у землю, де наразився на інші хімічні реакції і дії інших сил.


 

Весь цей час електрон азоту залишався електроном, що складається з тих же самих 13 фантомних частинок По: і в землі, і в зерні, і в складі борошна, і в складі тіста, і в складі хліба, і в білку, перебуваючи в організмі людини, а потім потрапивши в землю. Єдине, що змінювалося в електроні ‒ це внутрішній потенціал його фантомних частинок По (енергія і нова інформаційна програма). Це наочно пояснює, чому одна й та ж елементарна частинка присутня у складі різних матеріальних об'єктів, що виконують різні функції, що знаходяться в різних умовах існування. У нашому обмеженому розумінні життя, всі ці елементарні частинки однакові. Насправді їхній внутрішній потенціал абсолютно різний. Ті ж електрони, що формують різні мікрооб'єкти, за складом – однакові, а потенціал у них різний. Одні входять до складу лугу, інші – кислоти, одні беруть участь у творенні матеріальних об'єктів, інші – в їхньому руйнуванні.


 

Мали рацію древні, стверджуючи, що матеріальний світ примарний і ілюзорний, бо все в ньому є лише перерозподілом енергії та інформації. Мали рацію древні, стверджуючи, що сенс життя людини полягає не в її тілесному існуванні, яке схильне до смерті, а в духовному преображенні, де суть всього визначає її вибір.


 

«Від нереального веди мене до реальності! Від мороку веди мене до світла! Від смерті веди мене до безсмертя!»

«Бріхадаранʼяка-упанішада» (1, 3:28).


 

В індійській міфології космічна гра бога, за допомогою якої він створює світ, яка творить в ньому ілюзію як «дійсність», як виставу чи танець, називається «ліла» (санскритське लीला, līlā ‒ игра). Ліла ‒ це ілюзорна видимість, подоба, прикидання. Весь світ, всі його образи та явища, весь «оманливий» Всесвіт ‒ це дії цієї скороминущої гри, форм, що швидко змінюються. Ця швидкоплинна вистава захоплює увагу людини, але вона не більше ніж ілюзія, яка навіяна незнанням. Істинна реальність прихована в самій людині. Але побачити її дано лише тому, хто здатен прозрівати і сприймати справжню реальність (духовний світ) за грайливими переливами ілюзії (майя), що приховує за видимим різноманіттям тимчасового світу матерії свою справжню сутність.


 

В індійських космогонічних міфах згадується бог космічної гри ‒ енергійно танцюючий Шива (один із трьох головних індуїстських божеств: Брахма, Вішну, Шива), що знищує і відроджує все суще. У священному танці (тандава), за допомогою магічної сили (майя) Шива породжує видимість усіх істот і речей у світі, є джерелом циклу «створення‒збереження‒руйнування». У перекладі з санскриту «майя» (санскр. माया māyā) ‒ це ілюзорність. А слово «тандава» (санскр. ताण्डव tāṇḍava) утворене від тамільської «танду» ‒ стрибати, переривчасто скакати, танцювати. Стрибати ‒ означає  рухатися в різних напрямках, швидко переміщаючись у повітрі, відштовхуючись від поверхні (примітка: дискретний рух фантомних частинок По). Символ же танцю в міфології розглядається як рух космічної енергії, ритми Всесвіту, трансформація простору і часу, імітація божественної гри творіння. Один із популярних сьогодні в індійській культурі іконографічних образів Шиви ‒ це статуя того, що танцює у вогняному кільці Шиви Натараджі. Піднявши ліву ногу, він стає (наступає) іншою ногою на карлика (Апасмара), що символізує невігластво, нижче людське «Я», в яке людина занурена настільки, що забуває про своє вище духовне покликання і долю.


 

«Всі дії займають своє місце в часі завдяки взаємопереплетенню сил Природи, однак людина, що погрузла в помилках егоїзму, думає, що вона сама ‒ діяч. Однак той, хто знає про зв'язок сил Природи з діями, бачить, як одні сили Природи впливають на інші сили Природи і уникає долі їхньго раба».

Бхагавадгіта (3: 27,28,29)

Література: Великий тлумачний словник російських дієслів/уклад. Бабенко Л., Волчкова І. та ін. ‒ М.: АСТ Прес Книга, 2009; Нова філософська енциклопедія. ‒ 2-е вид., випр. і доп./голов. ред. Стьопін В.С.‒ М.: Думка, 2010; Упанішади в трьох кн. Кн.1. Бріхадаранʼяка упанішада/пер. з санскриту, комент., дод. Сиркіна А.Я. 2-е вид., доп. ‒ М.: Східна література, РАН, 2000; Tresidder, Jack. The Com plete Dictionary of Symbols. San Francisco: Chronicle Books.2005.


Назад Вперед

Зміст