Аллат

Це найменша за своїми розмірами і найунікальніша за функціями фантомна частинка По. Будучи у складі елементарної частинки, вона відіграє важливу роль як силова частинка і універсальна сполучна ланка між фантомними частинками По, які мають несумісний внутрішній потенціал і не можуть розташовуватися поруч один із одним у структурі елементарної частинки. Вона існує тільки у зв'язці з іншими фантомними частинками По. (Як вже було згадано, окремо фантомні частинки По не існують. Якщо при розпаді елементарної частинки одинично відділяється фантомна частинка По, то вона безповоротно зникає в езоосмічній мембрані). Саме завдяки своїй універсальності і винятковості в силу самої її природи, ця частинка По названа аллатівською фантомною частинкою По або скорочено ‒ аллат.


 

Це унікальна силова фантомна частинка По. Вона ‒ єдина фантомна частинка По, з якої реальна (стаціонарна) частинка По не може вилучити енергію та інформацію. Проходячи через езоосмічну комірку, аллатівська фантомна частинка По, образно кажучи, має статус недоторканності (асоціативний приклад із дипломатичним вагоном). Саме наявність у своїй основі аллатівської фантомної частинки По робить унікальними такі елементарні частинки, як, наприклад, фотон (3 По), нейтрино (5 По), електрон (13 По). Якщо у складі елементарної частинки є аллатівська фантомна частинка По, то це говорить про те, що дана елементарна частинка бере участь у силових процесах і взаємодіях, проявляє специфічні властивості та певні особливості. Аллатівська фантомна частинка По відіграє важливу роль при силових взаємодіях елементарної частинки, до складу якої вона входить. Але оскільки метою цієї доповіді не є повний опис характеристики аллатівської фантомної частинки По, то обмежимося тут описом загального розуміння даних процесів.


 

Завдяки своїй універсальній силі Аллата, як говорили в давнину, тій, що притаманна духовному світу, а також завдяки унікальній функції з'єднувати непоєднуване, аллатівська фантомна частинка По позначена нами давньослов'янською буквою «А» ([а]; назва даної літери в старослов'янській мові ‒ «Аз», вона також є старослов'янською назвою одиниці, що пов'язано з використанням літер кирилиці для позначення чисел; існує давньослов'янський вираз «Аз есмь»). Це зроблено з двох причин. По-перше, щоб на фоні вже відомих величин і понять у фізиці (для позначення яких використовуються букви латинського та грецького алфавітів) показати унікальність і винятковість самої аллатівської фантомної частинки По та багатьох її особливостей. А по-друге, з історичних причин, враховуючи ту обставину, що втрачені людством у часі основи СПОКОНВІЧНОЇ ФІЗИКИ АЛЛАТРА, як ази науки, у сучасному світі були відновлені і відроджені на слов'янських територіях.


 

Елементарної частинки, що складається з однієї або двох фантомних частинок По, у природі не існує. Світ лементарних часток, що утворюють всю матерію, починається зі зв'язки від 3-х фантомних частинок По і більше. Ці знання відображені у ряді стародавніх культурних традицій народів світу. Наприклад, у них числа 1 і 2 взагалі не розглядаються як числа, а першим числом у цілому ряді традицій вважається число 3.


 

«Саме поняття «Аллат» досить стародавнє. Раніше знак Аллату у вигляді півмісяця ріжками вгору використовували як вказівку на присутність вищої божественної сили в тому чи іншому явищі, об'єкті і так далі. Воно також означає загальну одиницю ‒ предтечу часу. «Прояви Аллату багаточисельні. У науковому розумінні аллат ‒ це цілісна одиниця часу, яка має величезне значення для всієї матерії. І якщо взяти сучасне позначення земного часу, то аллат становить 12 хвилин, точніше 11 хвилин 56,74 секунди. Коли вчені дістануться до поняття цієї найважливішої частинки фундаменту, так би мовити основної цеглинки Всесвіту, то це буде не просто грандіозна революція в науці, це буде цілий еволюційний стрибок. Тоді вчені зрозуміють, що ховається за таємницею часу, а усвідомивши це, відкриють і справжній процес утворення матерії Всесвіту. Якщо люди пізнають суть аллату, то їм відкриються величезні можливості». (Примітка: детальніше про унікальність сили Аллату і згадках про неї в давнину див. у книгах Анастасії Нових).


 

«Символіка одиниці була відображенням древніх знань про аллатівську фантомну частинку По. У найбільш древніх текстах, як правило, смислове значення числа «один» зустрічається вкрай рідко. Одиниця позначала не стільки перший елемент ряду, скільки досконалу цілісність духовного світу (вищого бога, завдяки якому виник цей світ). Її трактували як початок, першопричину, першорушій, нероздільне, основу життя.


 

Символічне значення числа «два» було пов'язане з древніми відгомонами знань про фантомну і реальну частинки По, що складають основу взаємодій в езоосмічній решітці. Число два трактували як основу бінарних протиставлень, за допомогою яких описували світ, розділення єдності, викривленого відображення єдності (на прикладі свічки, відображеної в двох протилежних дзеркалах), при цьому згадувалося, що ніщо не має реального існування поза Єдністю. Число два інтерпретувалося як розходження, залежність, ваблення ілюзії, утворення пар протилежностей. У ведійській традиції характерно співвідношення 1 і 2, де два з одного боку виступає як символ протиставлення, розділення та зв'язку, а з іншого боку ‒ як символ відповідності або гомологічності членів, що протиставляються. Давньогрецький філософ Платон згадував, що цифра два ‒ цифра без значення, оскільки передбачає відношення, яке вводить третій фактор.


 

Першим числом у цілому ряді традицій народів світу вважається число 3. Саме воно відкривало числовий ряд і тлумачилося як досконале число, динамічна цілісність, акумульована дія, універсальність сили, множинність, творення, рух вперед, скупчення, зовнішнє вираження, початок всіх речей і так далі. Це була основна константа міфопоетичного макрокосмосу і соціальної організації (три вищі цінності, три верховних божества, тричі яка-небудь дія під час ритуалів і так далі). Про в'язку із трьох фантомних частинок По і йтиметься далі в доповіді.

Література: Міфи народів світу. 2-х т.Гол. редактор С.А. Токарєв. М., 1988; Енциклопедія символів / уклад. В.М. Рошаль. ‒ М.:АСТ; СПб.: Сова, 2005.


Назад Вперед

Зміст